Просто написалося, бо воно хотіло того. Нехай буде тут, може знадобиться.
31.10.16.
Ось ти заходиш до кімнати і бачиш вікно. Скоріше так: ти ШУКАЄШ вікно. Навіщо? Хочеш втекти? Чи просто перевіряєш можливі шляхи евакуації? Від чого ти хочеш втекти? Від чого ти ВЖЕ втікаєш? Час іде, і його стає все менше на пошуки ідеальної схованки. Якби був вибір між домом із одними дверима і домом із одними вікнами, що б тобі більше припало до душі?
***
Чужі думки приходять до тебе вечорами. Це не просто випадкові фрази, почуті десь на протязі дня, ні! Це цілком відокремлені від твоєї мозкової діяльності сегменти реальності (чи нереальності), які рандомно ходять у гості. Як фраза-мантра «Ла фетуна» біля ритуального вогнища десь біля океану, яке наснилося. Чому саме біля океану? Не знаю, але гадаю, що там для цієї фрази і для цього вогнища якраз ТЕ САМЕ місце. Залишилося одне: знайти місце для себе. Чи «своє місце»? Не впевнений, що це одне і те ж, скоріше, навпаки.
***
Тихо тріщать фіолетові шишки і у мозку вибухає нова реальність без агресії і переживань. Ти наново пізнаєш свій світ і вміло оперуєш своєю довготривалою пам'яттю та уявою. У дитинстві тобі говорили, що на вулиці дяді будуть пропонувати тобі наркотики. Брехня! Брехня у квадраті, бо нема ніяких дядів, а трава – не наркотик! Це ліки від всього. Гугл тобі у поміч, якщо не віриш. Цікава штука: морфій та героїн продавалися у аптеках у якості ліків, а тепер вони у списку заборонених наркотичних речовин. Із іншого боку трава: спочатку її оголосили наркотиком(з якого банана, цікаво?), а тепер люди по всьому світі борються за лігалайз, бо оченята відкриває Всесильний і Всемогутній Новітній Бог Інтернет! І вся правда, і вся кривда випливає назовні, досить лише натиснути кілька клавіш.
***
Перші сніжинки чи то мають низьку плавку здатність, чи то просто погляд твій настільки холодний, що ті, які потрапляють тобі на вії там і лишаються. І стає тільки холодніше коли ти дивишся потім вдома у дзеркало. Очі – двері у душу? Тоді у душі у тебе Антарктика, друже, але замість пінгвінів там – таргани різних форм та розмірів. Тим не менш, навіть не кохаючи Пташку, думки про неї трохи додають якогось душевного затишку.
