Немає кращої отрути
Аніж отой невплинний час,
В якому постаті забуті,
В якому більше нема нас.
Змішалось все. Ти розумієш?!
Ідеї всі і всі думки...
В них більше правди не відкриєш,
Її нам більш не віднайти.
У кожного свої принади
І ними виміряний світ.
Так, справа зовсім не у владі,
Ти розумієш?! В нас усіх!!!
Ми втратили безмежну віру
В добродушність, прямоту...
Ми прирекли себе до скону
На полинову гіркоту.
Вона ж протравить нашу душу
І випече наш вільний дух.
Ти чуєш?! Ми станемо байдужі!!!
Та вже, мабуть, до всіх навкруг...
