В осінньому вальсі закружляло листя,
Горобина вдягла вже багряне намисто,
Вітрець колихає голі віти в гаю,
Відлітати не хочеться в далечінь солов'ю.
Чарівниця золотить ніжним вербам волосся,
По степу ходить тиха, задумана, боса,
Віє смутком і сном на озера й ліси,
Завмирає душа від такої краси.
Хочеться мріяти й щиро кохати,
Хочеться жити і в небо злітати,
Бути художником чи, навіть, поетом,
Щоб цю красу змалювати у леті.
Хочу залишити в серці цю мить,
Хочу летіти як листя летить,
Щоб із калиною поговорити
Й знову і знову усе повторити.
Знову забути смуток і жаль,
Сісти вночі за старенький рояль...
Жаль лише те, що осінь мине,
Може й вона не забуде мене.
