« Будем драти, пане-брате,
з китайки онучі.»
Т. Шевченко
Ми уміємо співати
про війну і біди.
Запалили нашу хату
зелені сусіди.
Ой ударить їх блискавка
великої хмари.
Зачекались на опришка
вівці та отари.
Де ті байди, гамалії,
орлики, мазепи?
Буратіни і повії
лізуть у нардепи.
Об'єднали за і проти,
не бояться кари.
Позаймали всі висоти
віті яничара.
Заарканили Свободу
зграєю-ріднею.
І немає у народу
нації своєї.
Українці і кримчани,
ви собі до пари.
Не корітеся осману,
турки і татари.
Від гундяєвої схизми
вже немає спасу.
Не шукай путі до тризни,
сотовий Донбасе.
Де ти нині, орле сизий,
Де ви, соколята.
Наносили гості хмизу
і палає хата.
І, як чайка при дорозі,
б'ється сива мати.
Зачаїлись у облозі
її чаєнята.
Забирає по одному
тьотя із косою,
і нікому невідомі
секунданти бою.
Оселили хату змії
лукаві, дволикі.
Окупація Росії –
трупи і каліки.
У бою за Україну
бурі неминучі.
Виряджає мати сина
у краї кипучі.
Є оперення орлине
і живі герої.
Об’єднаємо країну,
а тоді й – до бою.
Анти - це не коломийки.
Якщо Ви маєте на увазі обов'язковий наголос на першому складі, то я не знаю, чому так гарно співається коломийковий текст В. Забіли:
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.