Те, що нас ламає, робить нас сильнішими. Давно забута стара істина, але вона така правдива. Деколи хочеться відповісти тому чи чомусь, що робить це з тобою, тим же, ти стискуєш зуби, і думаєш: «Ось, ще разок, і я тобі як дам, зі всієї люті!». А потім наступає момент прозріння, і ти розумієш, ну і нехай, ці сльози ллються, але вони Твої, щирі та чисті… Як ти будеш дивитись у очі собі у дзеркалі після цього, ким ти станеш, крапля за краплею злетиш у пропасть… Подолай цю ненависть любов*ю, розтопи серце недруга своїм добром, підстав врешті-реш ліву щоку, хоча права болить нестерпно… Відболить і болить лише тут, не Там…
Або ж як твій недруг може стати твоїм другом, знаєте, як? Побажати йому Божого благословення від щирого серця! Я не жартую…
