|
Подаруй мені квіти, подаруй хоч одну,
Принеси в моє серце незрівнянну весну,
Заколи у волосся із ромашок вінок,
Подивись скільки цвіту,- ніби наших думок…
Ми присядем у травах шовковисто-пахучих,
І поніжим долоні у росинках блискучих,
Подаруй мені поле,- те що маками вкрите,
Посміхнись і промов,- як же солодко жити!...
Зазирни в синє небо , і пильнуй що там пише,
Не потрібні слова,- коли високо тиша,
Подаруй мені світла, і промінчик тепла,
Полетіла б до сонця,- та без крил не змогла…
Поклади на світанку,- під віконцем букет,
Тільки він нехай знає,-наш з тобою секрет,
Подаруй мені щастя,- хоч маленький ковток,
Я не хочу багато,- лиш би кілька квіток…
Не відмов у проханні ,-жити там де краса,
Там де радості сяйво,- в темноті не згаса,
Подаруй мені віру,- що зімною підеш,
І колючі стежки із терпінням пройдеш…
Обіцяй що на вічно ,-обіцяй, не жартуй,
Ці слова що промовиш,- назавжди закарбуй,
Подаруй мені казку,- подаруй без відмов,
Хай завжди в наших квітах буде жити любов
ID:
689665
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.09.2016 13:32:27
© дата внесення змiн: 19.09.2016 19:03:03
автор: Наталя Воронка
Вкажіть причину вашої скарги
|