Закохана в осінь, у дощ і у листя,
Стоїш серед вулиці в теплім пальто,
Тобі так давно вже нічого не сниться,
Замріяні очі зігріє вино.
І вітер холодний листопад остудить,
Гроза позриває уривки всіх фраз,
Закохану в осінь чекають не всюди,
Всі радощі й біль - лиш сама, увесь час...
А їй би так знати, що все недаремно,
І осінь так просто ділити на двох,
Зігріті долоні і зовсім не зимно,
Забутися схочеш.... Та знов впаде дощ.
