Осіння тиша за вікном.
Мовчать дерева, стихло листя.
В багрянець скрашено обістя
Та пані Осінь за столом.
З налитим келихом вина,
Смакує час, що прилетів.
Та мов натягнута струна,
Клин журавлиний відлетів.
Бувайте люди… Час у вирій-й-й
Не забувайте нашу долю.
Шануйтесь, бережіть ту волю.
Та гостинність вам спасибі-і-і.
Вино смакує, трохи, сумом
А Осінь, мчить, мов у кареті
Де на запятках, як ті груми
Багрянець, в жовтому береті.
А коні, коні, чудо вітер
Як ночі темні, вороні
Вони відміріють ці дні,
Під ноги стелячи все квіти.
Та все ж неспішною ходою
Постала Осіні… пані, леді
Що в віддзеркалені водою,
Красує у листвяннім пледі.
Та наостанок павутиння
Сплітає вранці у корону
Цариця, посідає трону
Під діамантове склепіння.
