Молюсь за тебе кожну мить
Серед мирської суєти –
А серце жалібно тремтить;
Чому ж це п’єш цю чашу ти?..
Чому такий гіркий напій
Тобі у липень твого віку,
Мов кряче ворон навісний
І ллє до тіла біль без ліку?
Дивлюсь криниченьки зіниць –
Від горя так вони стемніли…
Та я б із тисяч зоряниць
Тобі б збирав здоров’я й сили…
А зараз ночі й дні сумні –
Не видно сонця чи негоду,
Душа ж летить крізь всі вогні,
Душа проха: «Розділим воду
Та гіркоту твою навпіл,
Всю до останньої краплини:
Нам двом Господь дарує сил –
То й чаша горя твого згине…»
Отож, молюся кожну мить,
Отож, ввесь час не сплю ночами…
Лиш серце боляче тремтить –
І кожну мить Господь між нами.
11.09.2016 року
