Подивлюся на очі милі,
потону у зажурі сивій,
подивлюся легко-щиро,
лиш на мить зупинюся з миром
Та не хоче цей погляд ласки,
не потрібно йому любові,
тільки сміх безнадійно кволий,
тільки очі його просторі
А навіщо мені ці очі?
зрозуміти себе не зможу,
та тону у них без тривоги,
зупинитись ніяк можу
Це усе,не дивлюсь туди вже
бо немаю ніяких емоцій,
жалке явище безнадійне,
зрозуміла тепер остаточно
Я не маю тепер любові,
не лишилось надії більше,
та її й не було ніколи,
просто очі жалкі дурили
Життя лине тепер без очей цих,
і ніякі мене не ваблять,
Та не сум це,а лиш недовіра,
краще хай вже кінець,
чим кінець цей без віри…
