Чи ми залежимо від прагнення кохати?
Так!
Чи ми залежимо від щастя, що нас кохають?
Так!.
Та тільки ілюзія, що кохання може бути вічне,
Нам завжди тьмарить очі, серце, душу.
Що є кохання?
Духовна єдність?
Чи спалахи насолоди в сексі?
Чи прагнення свої чуття віддати
Як розуміння Доброти краси?
А може прагнення собою закрити любку?
А може пишатися, що вона тебе кохає?
І вірити/знати, що вона не зрадить,
Не встромить, посміхаючись, ножа у спину?
Радіти, що діти народилися в коханні?
І що їх мати буде/є для них святиня?
І знати, що в Коханні двоє і є Людина,
Бо кожний тільки її половинка?
І пам’ятати день, коли зустрілись?
Коли наважився сказати їй, що любиш?
А може втративши її ти розумієш,
Що ж в дійсності є Кохання?
Що є Кохання?
Мільярди відповідей,
Та в дійсності – відповідь відсутня,
Бо Людство досі відповідь шукає.
Універсальну.
І не находить.
Бо її немає.
Бо кожний з нас відповідь має особисто –
Ми народились так,
Кохаємо так,
І так ми покидаємо цей світ,
Де є Кохання і Любов.
Особисто/одиноко.
І тільки зрадники Кохання
Казати люблять:
«Тут дві винні сторони!»
12.10.2016
Липовий Скиток
