Між нами вривалась розхристана осінь
І сотні розмов про несталість відносин,
Іще - нестабільність шаленого завтра,
Згасала у серці взаємності ватра.
Нам полум’я ра́зом би те розпалити,
Дістати спокусу з глибин соковиту
Чи висікти іскру цілунком єдиним,
А далі віддатись чуттям безупинно.
Та вперто вповзали морози й розлуки,
Тягнули до серця скоцюблені руки,
Хотілось їм власний створити сценарій.
А кожен із нас все взаємністю марив.
Від вольтових дуг замикалося коло,
Укутало захватом нас мимоволі,
Ввімкнулися душі в єдину систему,
Як пара сердець об'єдналась в тандемі.
осінь підсилює розчарування, але ж ні, полумя ми ще зможемо розпалити, внутрішня сила наша поштовху чекає, вона просто в осінньму тандемі, гарно , Оксано