Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Галина_Литовченко: СТОЇТЬ В ПЕЧАЛІ МІЙ СТАРЕНЬКИЙ ДІМ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ євген уткін, 26.01.2017 - 13:02
Дуже щемні, пронизливі слова проникають у найпотаємніші куточки душі, сколихуючи у пам'яті давно минуле. Вірш дуже хороший, а тема сучасна і така болюча ось і у мене є дещо подібне.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244315 Василь Стасюк, 06.11.2016 - 21:42
Так холодно… Блискучий слід сльози Лишив доріжку в дзеркалі овальнім. Бо щастя бачимо ми в пошуку метнальнім, Але душі не чуємо завжди! Галина_Литовченко відповів на коментар Михайло Гончар, 07.11.2016 - 17:00
Дякую, пане Михайле, за оцінку!
геометрія, 05.11.2016 - 22:08
Дуже сподобалося, Галино! Я теж дуже люблю писати про свій дім.Хоч і в печалі, та стоїть все ж дім, мого ж рідненького уже не має. Будинки зникають і люди вмирають, лише у верхушки багатства зростають.
Галина_Литовченко відповів на коментар геометрія, 07.11.2016 - 16:57
Мама просила, щоб хтось із нас, дочок жив в ньому, щоб не продавали... Казала: не хочеться, щоб чужі люди хазяйнували в ньому. От і підтримуємо, як можемо. Хоч і не часто буваємо, та є де зупинитися.
Віталій Назарук, 05.11.2016 - 21:08
Холодіють хати без людей, як і душі, коли в них вселяється пустка!
Світлана Моренець, 05.11.2016 - 21:00
Майстерно намальована картина, Галиночко. А відтінок смутку чіпляє за живе.
Галина_Литовченко відповів на коментар Світлана Моренець, 07.11.2016 - 16:52
Так, згадується дитинство і шкода хатину, як людину...
Галина_Литовченко відповів на коментар Олекса Удайко, 07.11.2016 - 16:51
Саме напівмертвих... Бо двічі на рік приїжджаю, підтримую фізично і морально.
|
|
|