Так давно не писав віршів,
бо забув почуття кохання.
З головою пірнув у змагання
та отримав чого хотів.
Не пізнав, що таке самотність,
коли сам засинав у ліжку.
Полюбив замість дівчини книжку
та відчув смак життя натомість.
Лиш бувають в житті моменти,
коли хочеш про все згадати,
починаєш із пам'яттю грати,
підкидаючи вгору монети...
Трохи згодом прийде розуміння,
що не треба такого старого,
відчуваєш лиш сум від якого
і спотворюєш власне сумління...
Так давно не писав віршів...
Бо забув, про що можна писати...
Так багато хотів передати,
коли знову натхнення зустрів!
(с) Червоний Валентин, 2012
