Твій перший похід вже почався. Вдванадцяте. Знову.
А речі тобі вже не будуть ніколи потрібні,
Бо ти став поживою, джерелом свіжої крові,
В якої не сходиться група із вбивцями рідних.
Молитись вже пізно - тебе поламають за миті,
І демон вже вийшов добити твоє зникле тіло.
Його світлі очі мигають, мов фари; хтось витер
Всі спогади й він тепер тільки полює на крила.
Сховалося сонце за хмари, щоб більше такого
В житті не побачило. Думка, щоправда, даремна.
Остання людина втрачає свій пристрасний подих
Й стає знов рабом. Хтось тихенько постукав у двері...
XXI.XII.MMXVI
* - з італ. "мертве полювання"
сумно водночас гарно
