Сніжинки неначе здуріли,
Їх крутить вітер в шаленім вирі.
Дерева ось-ось зламає,
Та я йду, на мороз не зважаю.
Я йду і думаю про нас,
Вогонь кохання ще досі не згас.
Ті кілька митей такі дорогі,
І серце співає тобі всі пісні.
А може, мені зупинити зиму́?
Любові відблиск два кроки тому́.
Не забула, але й не дурію.
Здається, зима здійснює мрію.
Ще трошки і вже ступлю у весну,
Усе, що було, я там залишу.
Не поділюся, на жаль, із тобою
Своєю ніжною і чистою любов'ю.
Я йду і дні всі пам'ятаю,
Так добре, що нічого вже не знаю.
Моя свобода - скарб дорогоцінний,
Моя любов - то слабкості ковток хвилинний.
