Тихий дощ за вікном
Знов дарує мені серенаду,
Знову він, а не ти шле
Мені той безмовний привіт...
Не комусь-нам обом
Не уникнути більше обману,
Не бувати тому,
Не стрічатись нам біля воріт....
Лиш одна світла мить..
Вона стала для нас недосяжна,
Тільки спогад ночей
І твій погляд такий неземний...
Як же далі нам жить
Між нас прірва така неосяжна....
Те безглуздя речей....
Крик душі моєї, німий....
Полюбила тебе так негадано,
Ніжно і щиро,
Як мрійливо ховав нас
Пахучий яблуні цвіт,
Я пізнала тебе, назавжди
Загубивши душу,
Ти для мене усе, ти для мене тепер
Цілий світ...
11.10.16р.