Я люблю коли вітер в обличчя
З моїм подихом вільним змагається
Коли сильним, таким незвичним
Диким вихором в серце вривається.
Без упину все дме, не закінчиться
Не зупиниться, не зламається;
Він живе від початку вічного
Він із часом ще й досі не знається.
Він не знає ні слів попередження
Ні бар'єрів з бетонними мурами
А все оре безодню небову
Мов в упрязі з залізними турами.
Кожен подих його - наче січений,
Кожен порух його - наче молотом;
Незміренний, безрідний, незлічений,
Тільки в часі стихає холодом.
