А найчастіше в 1:30 ночі,
Приходять в гості спогади й думки.
І вже не хочуть закриватись очі,
Бо купа тих гостей у голові.
Ти на чарівність дивишся зірок.
І за хвилину і радієш й плачеш,
Не вистачає маминих казок,
Не вистачає снів отих дитячих.
Не покидають спогади й думки.
Затримуються в гостях, заважають.
Не розуміють,що вже 3:03...
Їм байдуже...на сон твій не зважають.
Ти згадуєш усе, що на душі,
Усе, що сталося, і що тебе турбує.
Ті спогади з тобою назавжди.
Тебе без них здається не існує.
