Життя випробовує нас і доволі жорстоко
Й здається щоразу, що гірше уже не буває.
Беззвучне «За що?» з укоризною шлемо до Бога.
І кожної миті все ближче до пекла чи Раю.
Життя нам готує щораз цікавіші сюрпризи.
Щоденний забіг, що під силу хіба паркуристам.
А спроба єдина й, здається, вже фініш поблизу,
Та падаєм ниць і піднятися навіть не мислим.
Свій програний шанс ми оплакуєм наче останній
І знаків не бачим, що доля нам шле без упину.
Бо знов заховались за надто високі паркани,
Завчасно себе схоронивши в глуху домовину.