півроку ми живемо без любові
цей час як безлюдний острів
кричи не кричи ніхто не почує
пустеля кожен блукає окремо
в очі пісок важко зімкнути повіки
шалені вітри немає куди заховатись
ламає кістки закипає кров
моє тепло у твоїх долонях
ти родимка на моєму тілі
якщо стерти можна вмерти
солодко пахнуть каштани
які я збирав у твоєму волоссі
шукав тебе у собі але втратив
хто ми не дізналися досі
як наші стежки перетнуться
в пустелі випаде дощ
