Їду рано автобусом
На роботу я,
Милуюся снігопадом
Який Бог послав.
Настрій гарний на душі –
Ледь не задрімав,
Враз щось біле на вікні
Погляд мій впіймав.
Невже це сніжинка в гості
До нас завітала?
Придивляюсь, а це жуйка
До шибки припала.
Це юнак якийсь напевно
Її ремиґав ,
й пасажирам всім на згадку
на вікно поклав.
Стало гидко, а ще сумно,-
Що за люд настав ?
Невже «бувший» не даремно
Бидлом нас назвав ?..
Сіла панна, гарно вбрана
В автобуса зранку.
«Чим віконце повтирати?»-
Вибрала фіранку…
Чи ти, ясна, дому свого
Ось так прибираєш?
Чому ж тоді громадського
Ти не поважаєш?
