Синю сукню з оксамиту ніч на себе одягла,
зорі рясно прикрашали всю безмежність полотна.
Жовтий місяць круторогий між зірками мандрував,
час від часу світлом сонця сонну землю чарував…
Знов блукали, як сновиди, хмари в синій глибині,
Шлях Чумацький Андромеді усміхався вдалині.
В небі, у пітьмі кромішній, є зоря-дороговказ,
шле вона мені щоночі «месидж» поетичних фраз…
Мабуть твоя Муза пішла тимчасово до твоєї донечки Або ж реальне життя у тебе таке насичене турботами, що й ніколи ні в гору глянути, ні за компьютер сісти...
Олечко, Ви як завжди мене розумієте! Весна прийшла - по господарству, у дворі, на городі справ купа, тож Муза більш за все вичікує, коли трохи вправлюся...тоді, сподіваюся, навідається.