Куди не гляну, скрізь весна
у перших проявах несмілих,
ще недостатньо голосна,
земля під сонцем розімліла…
Так швидко березень минув,
і ось вже на порозі квітень,
грайливо сонцю підморгнув,
і вітром обійняв привітно…
Змиває пил рясним дощем,
блищать смарагди у краплинах,
парує млістю чорнозем,
прокинувся зі сну в стеблинах…
Воскресло на гіллі життя -
проклюнулись дрібні листочки,
а на осиках омела,
як малахітові клубочки…
У квітні птахи гнізда в’ють ,
пісні лунають стоголосо,
і вишні у садах цвітуть,
а також ніжні абрикоси…
Курличуть в небі журавлі -
весна до нас прийшла раніше,
«кум-кум» лунає уві млі -
для жаб пора ця наймиліша…
Вже скоро розмалюють сад
нарциси, крокуси, тюльпани,
ще й досі голий виноград,
і мироточать слізно рани…
Весна - улюблена пора,
моє кохання, ніжне й чисте,
у травні народилась я,
весна скупала у любистку...
Весна – святе народження дитини, А літо – символ юності й кохання, Пора осіння – зрілість для людини, А взимку старість – це пора остання… Закохана в мелодію Вівальді, Танцює кров в моєму міокарді…