Прокралось безсоння до тебе в кімнату.
Про Нього думки. І не хочеться спати,
бо бачиться казка і солодко думка
тебе обійма, де ти Його юнка
і світить вам місяць крізь хмари весняні.
І ніжитесь двоє в обіймах кохання.
І ніжитесь двоє в обіймах до ранку,
аж доки спів птаха не порушить мовчанку.
Й Він впаде росою на заспані трави.
І вітер розвіє творіння уяви...
Безсоння не кралось до тебе в кімнату.
Це ти його кличеш, щоб з Ним ночувати.
