Ображена брехнею і мінливістю,
пішла любов у зоряні краї.
Туди, де почуття будують щирістю,
де їй співають гімни солов'ї.
Пішла вона тихенько, не прощаючись,
втомившись від байдужості й образ,
від нас нічого більше не чекаючи,
роняючи сльозинки, як алмаз.
Любов жила у нас, була довірлива,
Чому з тобою зрадили її?
Пішла, у очі дивлячись докірливо,
забравши світлі усмішки свої.
Чому не зберегли, що нам даровано?
Розбіглись, наламавши купу дров...
Нічний шепоче дощик розчаровано
про те, що нами втрачена любов.
Ілюстрація з інтернету
