Воском плаче свіча,
Тане тихо й печально.
Обірвались життя
Так миттєво й безжально.
Слізьми плаче свіча,
Пломеніє в безодні.
Стогне болем душа
В дні тяжкі і холодні.
Сумно плаче свіча
Слізьми й кольором крові.
Градом вбита душа
Не блага вже любові.
Тихо плаче свіча
Світлом гірко – яскравим.
Звір розчавив життя
З жалем вовчолукавим.
Догоряє свіча,
Мить хвилини рахує.
Зграя людововків
Як про подвиг звітує.
Ось і згасла свіча,
Та тепло народилось.
А у душах людських
Янголи оселились.
