Ти захотіла все почать спочатку,
Почать новий листок свого життя.
Але чомусь я викреслений з нього.
Чомусь для мене місця там нема...
Я думав ми з тобою вже навіки
І навіть долі нас не розлучить,
але для того щоб навіки бути разом,
треба когось, а не себе любить...
Перед людьми пишалась ти красою,
на інше ти і глянуть не хотіла...
Я поруч був, я так тебе кохав,
Та був земний, ти ж лебедем летіла...
Ти підростала і росла твоя краса,
Але згасало почуття до мене,
А я беріг його понад життя,
бо все що мав це все було у тебе...
Я не хотів щоб ти від мене йшла,
Я кожну мить лише тобою жив,
Але не знав, що я свою любов,
Тобі на вічні муки положив...
Життя пливе, і може та любов,
Зівяне, наче листячко зелене...
Колись кохання пригадаєш знов,
Але мене не буде біля тебе...