Додому йшов Максим зі школи.
Наплічник ніс він на плечі.
Виводив соловейко соло
В саду десь. Добре для душі!
Ось і будинок. Під порогом
Кіт Рудь, на хлопця погляд звів:
- Щось винеси, заради Бога,
Пів дня нічого я не їв.
Побіг на кухню Макс швиденько,
Налив у миску молока.
Шпака примітив кіт руденький,
За птахом стрибнув на паркан.
Хлопчина миску на сходину
Поклав тим часом за поріг.
Їжак прийшов на ту гостину –
Занюхав запах і прибіг,
Зрадів, що змився десь рудастий,
Ткнув сіру морду в миску, п’є.
Побачив кіт:
– Що за голчастий
Тут звір завівся? З’їв моє!
Примчав. Їжак нагострив голки,
Клубком скрутився, шерсть густа.
- З м’ячем боротись цим без толку, -
Кіт мовив. – Й миска вже пуста...
Завив з досади Рудь сердито.
Почув це Макс, надвір побіг.
Збагнув хлопчина, хто тут ситий,
А хто наїстися не зміг.
- Ти, Рудошерстий, не дивуйся
Тим діям, що їжак утнув.
Голодним теж був! Тож не дуйся,
Наповню миску ще одну.
Гарно і цікаво!!!
