(дитячий)
Що для тебе, хлопче, Україна?
Руки мами, батьківські коліна.
Це земля прародичів чудова,
Де тепло сердець і рідна мова.
Дзвони храму у неділі й свята,
Босі ноги у траві, де м’ята,
Сад, улітку плодом густо вкритий,
Ліс-чаклун, хмарками оповитий.
Це карпатські буки і смереки,
Рій бджолиний і гніздо лелеки.
Золотом налитий в полі колос,
Соловейка в надвечір’я голос,
Що облюбував собі калину,
Біла хата, мальви біля тину.
Це сорочка, вишита нитками
В кольорах веселкової гами.
Літописець-дуб і плющ повзучий,
Чорне море і Дніпро ревучий,
Що, неначе сич, в негоду виє,
Місто Лева і столиця Київ.
Одноземці, що швидкі до праці,
Дух упівців і холодноярців,
Посівів любові сходи пишні,
Край, мені дарований Всевишнім.
Дякую. Хай би діти читали! 
