Віршик присвячується ілюстраторові улюбленої української книжки мого дитинства.
Пам’яті ілюстратора Валентини Мельниченко
Світить на сторінці,
Наче посміх - зірці,
Дерево високе,
Де пісні не мовкнуть...
Котик у яскраві
Вбрався шаровари,
А кокетка-киця
Пішла до криниці.
Іще котик чорний
В небі вечоровім
Водить срібний човен.
Снів-рибинок низку
Шле він у колиску.
У журавки-серця
Згадок два відерця
Про світ, що тримає,
Де, якщо сідає
Гуля на воротях —
То краля в чоботях.
Із соломи лялька —
Прабабусі згадка.
Мешканців багато
У мріях, мов в шатах,
В тісній рукавичці —
Книжці-чарівниці.
29.06.2017
Додано фрагмент обкладинки однієї з книжок, про ілюстрації до яких (переважно до цієї) йдеться у віршику. :-)
