Волочить місяць білу пряжу —
Снує проміння на станку,
Полотна котяться по пляжу,
В пісок уплів зорю в’юнку.
Вона обвилася нитками,
Розшила сріблом весь сувій.
Розсіялася бли́скітками
У морі незбагненних мрій.
Вода штовхає шум у гроти —
Відлуння будить береги.
Той звук підсилює частоти,
Шепоче муза навкруги.
Купає місяць свою милу —
В гармонії спіймали шанс,
Закрили простір небосхилу...
Романтика. Нічний романс.
Їй ніжить шию поза вушком
Цілунком з безліччю приправ.
Та пряжа, ніжна, як подушка,
Згодиться парі для забав.
Підранок зникнув за віконцем —
Поспати захотілось враз.
Та зірка здійнялася сонцем
І засіяла, як алмаз. 15.05.15