Липнева лагідність і благість
Неначе медом розлилась
І в тиху, втомлену яскравість
Уся природа одяглась.
Як хороше... В зеніті літо:
Панує в горах і в степах,
Гуляє в травах, квітах, вітах
І, в ще не скошених, хлібах.
По небу хмари білі-білі
Все линуть, линуть іздаля
І груші, трохи недозрілі,
Уже звисають із гілля;
Уже цикорієві квіти
Звели уздовж доріг блакить
І, теплим сонечком зігрітий,
Троянди кущ палахкотить;
І свіжі овочі до столу
Уже усюди подають,
І серце знову марить морем,
І бджоли весело гудуть;
І вечір тихий біля хати
Збира дорослих і малят
І учить ластівка літати
Своїх веселих ластів'ят...
Так лине ластівкою літо
І десь зникає у імлі...
Як добре, що буває липень,
У нас, на грішній цій землі!
