Очі твої були все ж добрими,
Хоч і лукаво синіми,
Навіть коли вони просто дивилися
Вони мов просили, щоби
Червень губ
У липні осів
Теплом поцілунків.
Ти хотів бачити мене Кубою,
Але в сутінках
Я була просто собою.
Дай мені
Пам'ятати тебе таким.
Менше з тим
Ніщо не належить нам,
Хіба що ті квіти і вітер,
Та ніжна розмова між ними.
Хіба не диво, скажи,
Що вони навчилися говорити,
Коли нам несила було мовчати.
Любити - означає робити вибір,
Життя не може не закричати,
Свобода - це взяти й піти,
А правда в воді, а не в сонці,
Визнай.
З наближенням осені
(Пізно,
Хай Бог нам усім простить)
Стає хоробрості думати,
Що очі твої були все ж добрими,
Що гордість - це чистої води глум,
Що я пам'ятатиму тебе таким,
Задумливим, синьооким,
Що я пам'ятатиму.
класно 
