В селі на джипі два «мажори».
Пасе корови дід старий.
- Давай, братан, на щось поспорим.
Відчуй хоч раз сільський екстрим.
Ідуть до діда гонорово,
У нас, мовляв, тут виник спір,
Хто ліпше видоїть корову,
Хто кращий з нас, а ти провір.
Старий побачив «баксів» сотню,
Від щастя мало не здурів.
Стілець, відро і що завгодно.
Яку вам вибрать із корів?
Один відразу взявсь до діла:
Тягнув за дійки, мучивсь, прів.
Корова, правда, не хотіла,
Та пару літрів надоїв.
А другий поруч зуби скалив.
Хіба це тяжко? То фігня.
Корови – то не інтеграли,
Оту найгрубшу хочу я!
У діда очі аж на лоба.
Застрягли в горлі всі слова.
- У мене інша є худоба.
Можливо, краще щось для вас?
А той ніяк. Виймає сотню.
- Давай відро і поруч будь!
Поб’ю його рекорд сьогодні.
Тягни найбільшу, ту рябу!
Замовк старий. Ото халепа!
І грошей хоче. І мовчить.
Упала в бідного щелепа.
Як мудрим буть, дурних навчить.
- Не знаю, хто з вас доїть ліпше,
Бо, певно, змучиться рука.
Не скажу вам, чи буде більше.
Ще не доїв ніраз бика.
Творчих успіхів!
