Ти биточки їси. Задля цього убили дитину.
Мала зірочку в лобі вона, оченята чорненькі.
Наче з власного серця відрізали більшу частину —
Отакий саме біль відчуває корівонька-ненька.
Ти биточки їси. Тобі байдуже. Це твій сніданок.
І у серці твоєму ніякого жалю немає.
Просто в тебе отак зазвичай починається ранок.
Ти биточки їси. І не знаєш, тебе що чекає.
Ти б цього не робив, як майбутнього б бачив картину.
А я бачу. Й мені дуже страшно про це говорити.
В дім твій прийде війна. І уб’ють твою любу дитину.
Нашу долю ніхто, крім самих нас, не може творити.
Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html
