Поміняємось одинокостями?
Я віддам чоловіче, ти – жіноче:
Кожний зустріне свою щиро гостю,
А вона щось нам цікаве навроче.
Можливе, про те, що сонце сідає
Красиво завжди за краєм Говерли,
А може про київські водограї
Чи про вдачу, що дарує нам перли.
Я знов недбало пройду «стометрівку» -
Офіційно це шмат «Незалежності»,
Ти, може, вперше побачиш бруківку
Хрещатику, шал його шаленості.
Тобою відчую себе генієм,
Ти – мною: «Гарна, цікава людина!»,
І на мить уп’ємось себелюбієм,
І назад – адже чекає родина.
Там, десь за обрієм віртуальності,
Ми вітаємось як вищі істоти,
І немає статевих банальностей,
Тільки є порозуміння польоти!
28.07.2017
К.
