Сумую за тобою друже,
Сумую, бо тебе нема
І часом сум стає все дужче,
А поруч плакуча верба.
І крапають з верби краплинки
І їх вода кудись несе,
Течуть з краплинками хмаринки
У день, коли зустрів тебе.
Навколо вже так мало листя
І вже те листя не шуршить
І мишка тишком з нори вийшла,
А річка стогне та й бурчить.
Я згадую тебе мій друже,
Я пам’ятаю кожен день,
Хтось каже: «Та давай забудем...»,
А серце плаче, не дає.
Сумую, але все минає
І біль і сум, усе мине,
Життя по берегах кидає,
Життя на хвилях нас несе.
