Де мені тебе гукати?
З ким сьогодні маєш спати?
Україно! Україно!
Вій моїх гірка сльозино!
За яку брехливу казку
Віддаєш ти свою ласку?
Нащо ти себе мордуєш?
Я ж помру без тебе, чуєш?
Ти в моїх очах до болю
Все залишишся святою,
Я не кину тебе, мила,
Це мій гріх, моя провина!
І коли об тебе п’яну
Чорний пан з-за океану
Обітре своє копито,
Й реготати буде сито,
Я й тоді тебе не лишу,
Твої рани я залижу,
Тільки прошу я одного –
Повернімося до Бога.
Повернімося, рідненька,
Коли ти була маленька,
Пригадай, як в дзвони били,
Як в Дніпрі тебе хрестили.
Пригадай, яка була ти,
Як дітей вкладала спати
Під хрести благоговійно,
Україно! Україно!
