Вийшов диякон серед церкви,
Каже: « Па́кі – па́кі! »,
Та ніхто його не чує,
Всі стоять ніякі.
Чи то люди собі марять,
Чи біс їх розводить,
Кожного своя думка
Поза храмом водить.
Тоді диякон як затягне:
« Пундики із сиром! »,
Стали люди ся хрестити,
Стали усім миром.
А тоді він знову басом:
« Голубці із м’ясом! »,
Стали всі поклони бити,
Ніби за наказом.
Після служби прихожани
Зібрались на раді:
Чи то диякон такий мудрий?
Чи здурів насправді?
Мабуть, дуже був голодний,
Стіни закрутились!
Всі за нього дуже щиро
Від душі молились!