Я не знаю, що було гіршим:
Фастфуд чи мотельні кімнати,
В яких не пишеться віршів
І неможливо спати,
Заправки, дорожні колії,
Проблеми на митних контролях,
Здаватися незнайомою
Причинам свого болю,
Слати поштівки родичам
З інших боків світу,
Серед чужого зодчества
Диханням руки гріти,
Серед чужої мови
Плавити ніч собою...
Скільки сили в любови,
Стільки було й болю.
Стільки міці в сказаннях,
Скільки було мовчанок.
Це як пусті питання
В понеділковий ранок.
Котиться коло, котиться,
Вертиться світ, вертиться
Просто під ноги богові,
В напрямку першого вересня.
