Шо за світ такий настав- нема в нім газети,
Всьо в комп'ютерах сидит, в тутих інтернетах.
Моя Каська зварювала, не можу юш жити,
Як відключу туті дроти, зачинає вити.
Виє так, як пес на звізди, коло магазину,
То вже кару провели в тую злу годину.
Не лігає вночи спати, рано мі шлякує,
А як шось ї не по носі, їсти не рихтує.
Жару єйці, кобасу, вріжу кусок сала-
Моя баба в тім пудевку юш цівком пропала.
Закінчили сі жнива, зерно сі зибрало,
Погоріли соломИ, поле сі зворало.
Скоро бульбу йти копати- добре жи є коні,
Як ми Каську відирвати- сили на припоні.
Рано кози йде доїти разом із пудевком,
Бим не видів , то ховає за великим терком.
За таким, жи би худобі бурака утерти-
Певно думає, як лише, то всьо може вмерти.
Та, там тілько тих гудзіків- міг їм сі змилити,
Але хтів бим то пудевко трохи відключити.
Вчора їхав їм до млина зерно завозити:
Їдно мушу помолоти, друге молотити.
Їду з млина- моя Каська, пасе свої кози...
Чую, з ними си говорит, про квітки мімози.
Їдна стоїт коло неї, друга си присіла,
Я сі хрещу: - Милий Боже! Чи Каська здуріла?
Кози мичут- Каська плаче, сльозами залита,
Так сі з чогось юш регоче, як несамовита.
Я ї прошу: - Бій сі Бога, зи мнов не говориш?
А із козами регочеш? Шо ти, бабо, твориш?
Кинь то з рук, бо юш напевно дах тобі зриває,
А вна навіть сі не рушит, навіть не моргає.
Хлоп без баби, як без рук- а вна в інтернеті,
Йду в поліцію напишу скаргу у газеті,
Най ми вернут мою Каську, паміть полікуют,
Най ті кляті інтернети хлопів не гвалтуют.
