Облиш. Ми варті пережитих лих.
Ми варті зречень, зрад на попелищі,
Дурних образ, недосконалих віршів,
Розчарувань, прокльонів смоляних,
Безмежної самотності в путі,
Надій незбутніх на межі зневіри,
Жалючих струн пошарпаної ліри,
Крапок у довгожданому листі.
Ненависті ми варті й поготів,
Списів в спині із опалом гармати,
Байдужості, готовності до страти,
Уїдливих насмішок, гострих слів.
За ідеал, вмурований в серця,
Сталеву тятиву, незламне вістря,
За пам'ять неприборкану і чисту,
Що буде чесна з нами до кінця.
Ми варті іскор з-під важких коліс
Спрямованих у небо ешелонів,
Метеликів на втомленій долоні,
Простого розуміння й щирих сліз,
Бульварів із лампадкових мереж,
Свічад дощу між стеблами блавату
І тих, за кого можна помирати,
І тих, за кого варто жити – теж.
Покинути обридливе шосе,
Знайти себе у відблисках заграви
І зрозуміти, впавши в дикі трави, –
Ми варті щастя. Щастя – більш за все.
----------------------
малюнок Алексея Курбатова
