Відбуло, відгуло, відмело.
Скільки вкрадено в щастя годин!
Знову сонце на сході зійшло...
Научися літати один!
А у небі зірок відчуття,
Й щоб дожить до поважних сивин-
Сприйняття,забуття, каяття...
Научися літати один.
Бо коли від страшної біди
Стане солодко пахнуть полин-
Не здавайся, до неба лети,
Ти навчишся літати один.
Негаразди підуть в небуття,
Та критичних діставшись глибин
Загостряються вкрай почуття,
Бо навчився літати один!
