Три роки вже минуло,
Коли Вкраїна-ненька
Спокійним сном заснула,
І спить собі рідненька…
Та сон той неспокійний –
Жахливий та тривожний…
Їй сниться, що брат рідний
Для неї став ворожим,
Що війська яструбами
Кружляють над землею
І рвуть до крові рани,
Знущаються над нею…
Це болісно сприймає,
Поля слізьми вмиваються,
Але на бій кривавий
Сини її здіймаються…
І я всім серцем хочу,
Щоб сном був весь цей жах,
Щоб материнські очі
Були не у сльозах,
Щоб вдовами нещасними
Жінки не залишались,
І до дитини повсякчасно
Батьки живими повертались!
Ми свято молимось за тебе, Україно!
Молитва ця у бій нас поведе…
Душею прагнемо до миру,
А серцем щиро любимо тебе!