Машина новой марки нарядно так сверкает,
А он – её водитель, там что-то напевает.
И на душе так радостно, и в чувствах – вдохновенье,
И некому, казалось бы, испортить настроенье…
Объехав осторожно детей двух на обочине,
Удар вдруг по машине услышал сильный очень он.
Мгновенно настроению пришёл теперь конец.
- Зачем ты камень бросил, паршивец, сорванец?! –
Разгневанный водитель кричал так пацану,
Назвав машины новой высокую цену.
- Простите, уважаемый, - малец пролепетал, -
Машине новой Вашей вреда я не желал.
Но дело в том, что брат мой… он болен…инвалид.
Коляска опрокинулась – он на земле лежит.
Я не могу поднять его – ведь слишком он тяжёл.
Давно мы просим помощи – уж третий час пошёл.
Стоим мы на обочине, и нету больше сил,
Но ни один водитель ещё не тормозил.
И, не имея выхода, пришлось так поступить.
Ведь как я по-другому мог Вас остановить?
Он говорил так сбивчиво, переборов волненье,
В глаза вглядевшись пристально, ища там сожаленье.
Водитель, парня выслушав, был просто поражён,
Сдержать пытался слёзы он и подступивший ком.
Заботливо и нежно он мальчика поднял,
И слабую ручонку участливо пожал…
И, сидя на обочине, травинку искусав,
Тревожным взглядом мальчиков он долго провожал.
Впервые за всю жизнь свою задумался о вечном,
О том, что жил он, как в раю – счастливо и беспечно,
Не замечая бед чужих и от того не зная,
Что далеко не всем дана жизнь лёгкая такая…
К своей машине подойдя, увидел знак на дверце –
От камня вмятина осталась, но глубже – рана в сердце…
Стал роковым тот вмятый след, который сделал камень –
После беспечных юных лет зажёг он в сердце пламень.
И долго юноше служила машина новой марки…
А жизнь ему преподносила удачи, как подарки.
И сколько раз ему механик свои услуги предлагал,
Но исправлять ту вмятину водитель строго запрещал.
Она была напоминаньем о том, что в мире есть беда,
И чтоб счастливые об этом не забывали никогда.
Видать, поэтому, нередко машина с дверцей искажённой
Стояла то у двери храма, то возле инвалидов дома…
Эта история также была положена на стихи и спета российской православной певицей Светланой Копыловой. Песня называется "Брошенный камень". Трогательно до слёз. Вообще, рекомендую познакомиться с её творчеством. Очень полезно и поучительно для любого возраста .
Дякую, Ярославе. З творчістю Світлани Копилової наша сім'я дуже гарно знайома. Слухали ми її пісні декілька років назад дуже активно і з великою користю. Та й на уроках я часто використовувала записи пісень Копилової, коли викладала дуже цікавий предмет під назвою "етика". Зараз він нашій державі виявився непотрібним... До речі, спасибі за нагадування - варто знову звернутися до творчості Світлани К. Думаю, з'явилося багато нового і цікавого. А твір "Напоминание" я написала до того, як почула пісню. Мене дуже вразила історія про двох хлопчиків...
Мене теж. Тай взагалі в неї від багатьох пісень навертаються сльози. Це те, що необхідно для наших черствих душ. Я теж останні альбоми не слухав, якось зараз більше сайту приділяю уваги чи сам намагаюся писати, у тому числі і притчи римувати. Мабуть, вплив її творчості відчувається...