Не забуду липневої ночі,
Місяць повний іще не вставав,
На побачення, сховавши очі,
Ніби злякана лань ти прийшла.
Посідали ми поруч з тобою,
Та пригубили келих вина,
І почали приємну розмову,
І про те, і про се - про діла.
Я дивився в твої карі очі,
Бачив смуток на самому дні,
І здавалось мені, що ти хочеш,
Пожалітись на долю мені.
Ми згадали про долю-розлуку,
І про зустріч одразу по ній,
Трохи я говорив - більше слухав,
Поки вилила ти увесь біль.
Ну а потім, а потім, а потім,
До обіймів вже черга дійшла.
Цілувались ми довго і ніжно,
Ти така ненаситна була.
Ми так довго і палко кохались,
Вибиваючись часом із сил,
Та один тільки Місяць лиш бачив,
Що ми дуже щасливі були...
