*****
Сонце торкається твого плеча.
Світ зазирає у вічі.
Червень як завжди усе розпочав,
а серпень закінчить.
Знов розгортається теплий сатин,
підкоряючи пам’ять кожну.
Літо вирує в безмежжі годин,
яке я знаходжу
поміж ультрамарином озер,
над полями рідного краю.
В зустрічах наших, які дотепер
усе це вміщають.
В дотиках неба, його дощах –
миттєвих і довготривалих.
В радості, яка у твоїх очах
нагадує спалах.
В затишку вечора, що несе
темряву, створену ним же.
В тому, що ти для мене усе
або навіть більше.
Не повертається жодна печаль.
Літо залишиться вічним.
Червень як завжди усе розпочав,
а серпень закінчить.
