Моєму першому побаченню з коханою
присвячую
Пойте, синицы, пойте, дрозды
И громче, фанфары, звените
Во имя еще неизвестной звезды,
В то время стоявшей в зените.
Не может звезда безымянною быть
И я ей присвоил имя.
Во имя его я прошу вас трубить,
Звените, фанфары, во имя!
Сегодня счастливее нет на Земле --
Я счАстлив предельно отныне.
Так будь же всегда в своей звездной семье
В зените,
Звезда Антонина!
29 січня 1968р.
Щиро дякую! Цей вірш було започатковано далекого пізнього вечора 29 січня 1968 року під час мого повернення з першого побачення з моєю коханою, яка уподальшому стала мені дружиною. Завершено вірш під ранок 30-го січня. Позитивних емоцій вистачило на всю ніч і надалі на все життя (спльовую через плече і стукаю по дереву). Ще раз дякую.
...
