пелехатий і безрогий чорт кругом
закрутив сніги своїм хвостом,
скинув з неба місяць
в чорний капелюх,
влаштував чортячі
танці завірюх.
награвав із сумом,
грав на будилі
вовчу пісню сніговійницям без слів.
розхитав топоплю білу у дворі,
на якій сиділи сонні упирі.
чорнокрилий і дзюбатий
наче птах -
він прийшов до мене в хату
через дах.
дзьоба зняв.
присів до столу сміхотун,
роздивився мою схованку пусту
і махнув крилом мов лапою затим
- бачив гірші, ти повір мені, хати...
наливай ото вже, краще
не томи -
самограй то гарна штука до зими... -
і хильнули ми з ним склянку не одну.
і наслухався історій я до сну!
все трагічнодраматичні
та чужі,
про кохання і про вбивства за гроші
...чи за гроші?..
але біс про те лиш зна.
самогон мій випив весь він, сатана!
і зеленою ряпухою в вікно
плигонув за білу ніч у чорне тло -
у метіль вчепився
(лапи мов мечі!)
й зник мов блискавка зелена уночі -
бачив те я у пів ока
в напівсні.
скрекетнув він на прщання щось мені...
...так, чорти - вони такі - і добре, що вони з уяви 
до ...ну, зрозуміло до чого...але - ні-ні-ні! ні краплини зайвого 
налякали
Ой страшнющий вув, поете, сон!
Певно, через недопитий самогон...
